Громадська Рада при УМВС України у Вінницькій області

Привітання із Днем міліції

ГР — Sat, 20 Dec 2014 14:20:29 GMT

Шановний, Ігоре Володимировичу!

Щиро вітаємо Вас, Ваших колег, весь особовий склад

очолюваного Вами управління з професійним святом – Днем міліції!

Усім тим, хто вдень і вночі охороняє наш спокій, тим, хто здатен захистити і допомогти, не шкодуючи власного життя, ми зичимо міцного здоров’я й благополуччя у житті, у якому б було більше приємних турбот, надійних „тилів” у ваших сім’ях, здійснення усіх заповітних мрій!

Звернення Громадської ради при УМВС до губернатора, голови облради і політичних сил

ГР — Mon, 08 Dec 2014 13:45:22 GMT

ЗВЕРНЕННЯ

До голови Вінницької ОДА Анатолія Олійника,

до голови Вінницької обласної Ради Сергія Свитка,

до громади Вінниччини

Громадська рада при УМВС України у Вінницькій області глибоко стурбована подіями, що розгорнулися довкола позачергової сесії обласної Ради 6 грудня 2014 року, що призвело до силового протистояння та травмування 8 правоохоронців та 6 цивільних осіб.

Ці події стали наслідком непорозуміння між керівництвом обласної ради та облдержадміністрації, що унеможливлює прийняття конструктивних рішень обласною Радою в інтересах громади Вінницької області. Внаслідок існуючих непорозумінь було проігноровано законе конституційне право представників громадськості бути присутніми на засіданні сесії обласної Ради. В черговий раз міліція стала заручником ситуації та опинилась лицем до лиця з обуреними громадянами, що мали намір пройти в приміщення обласної Ради, щоб бути присутніми під час проведення сесії.

Протистояння громадян і міліції перейшло межі мирної акції та викликало необхідність застосування сили.

Зважаючи на політичний конфлікт між обласною Радою та облдержадміністрацією звертаємось до голови державної адміністрації Анатолія Олійника і голови обласної Ради Сергія Свитка визначити шляхи конструктивної взаємодії на користь громади Вінниччини. Невідкладно виступити перед громадою зі спільною позицією щодо врегулювання конфліктної ситуації.

Звертаємось до політичних сил, радикально налаштованих громадян щодо неприпустимості захоплення приміщення УМВС у Вінницькій області, анонсоване на 16:00 8 грудня 2014 року, що може призвести до заволодіння зброєю, її неконтрольованого поширення та реальної дестабілізації ситуації в Україні в умовах існуючої агресії на Сході.

Громадська рада при УМВС готова виступити посередником між сторонами конфлікту для конструктивного врегулювання кризової ситуації.

Голова ГР при УМВС України у Вінницькій області Євгеній Семенов

Члени Громадської Ради :

Михайло Бардин, голова правління Подільського центру прав людини

Ігор Окуленко, голова обласної організації Спілки офіцерів України

Анатолій Тобілко, голова ГО «Громадська студія»

Алла Студілко, голова правозахисної організації «Джерело надії»

Антон Булгаков, представник Вінницької правозахисної групи

Михайло Каракой, голова Ради ветеранів УМВС України у Вінницькій області

Юлія Грига, голова правління ГО «Філософія серця»

Михайло Бондарчук, голова профспілки атестованих працівників міліції

07/12/2014 року. Місто Вінниця.

Керівництво УМВС України у Вінницькій області

ГР — Tue, 14 Oct 2014 10:21:14 GMT

Керівництво УМВС	Телефон приймальні
Моренець Ігор Володимирович - начальник УМВС	тел. (0432) 59-33-21
Педос Юрій Володимирович – перший заступник начальника УМВС – начальник слідчого управління	тел. (0432) 59-33-41
Глянько Олександр Іванович – заступник начальника УМВС – начальник кримінальної міліції	тел.(0432) 59-40-18
Мушак Роман Миколайович – заступник начальника УМВС - начальник міліції громадської безпеки	тел. (0432) 59-32-04
Сокиран Сергій Володимирович – т.в.о. заступника начальника УМВС	тел. (0432) 59-32-09

Графік особистого прийому громадян керівництвом УМВС України у Вінницькій області

відповідно до Закону України “Про звернення громадян”

запис здійснюється за телефоном (0432) 59-30-03

Керівництво УМВС	Дні прийому	Години прийому
Моренець Ігор Володимирович - начальник УМВС	1-й, 3-й четвер місяця	10.00 - 13.00
Педос Юрій Володимирович – перший заступник начальника УМВС – начальник слідчого управління	2-й, 4-й четвер місяця	15.00 - 18.00
Глянько Олександр Іванович – заступник начальника УМВС - начальник кримінальної міліції	1-а, 3-я п’ятниця місяця	10.00 – 13.00
Мушак Роман Миколайович – заступник начальника УМВС - начальник міліції громадської безпеки	середа	10.00 - 13.00
Сокиран Сергій Володимирович – т.в.о. заступника начальника УМВС	понеділок	14.00 - 17.00

Громадськість підтримала кандидатуру Олега Школьного на посаду начальника міліції Вінниччини (ФОТО)

ГР — Tue, 06 May 2014 16:49:33 GMT

Громадська рада при УМВСУ у Вінницькій області підтримала полковника міліції Олега Школьного на посаду начальника УМВС України у Вінницькій області. З відповідним листом члени Громадської ради звернулися до Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова.

З огляду на проведення кадрових комісій в Міністерстві внутрішніх справ щодо призначення начальників обласних управлінь міліції, на черговому засіданні громадської ради представники 16 громадських організацій Вінниччини одноголосно підтримали кандидатуру Олега Школьного на посаду начальника УМВС України у Вінницькій області, який на даний час очолює управління.

З першого дня перебування на посаді Олег Школьний налагодив конструктивну співпрацю з представниками громадськості, забезпечив прозорість у прийнятті управлінських рішень міліцейського відомства. Представники громадськості беруть активну участь у роботі кадрової та етичної комісій. В умовах складної соціально-політичної ситуації Олег Школьний за короткий термін зумів налагодити взаємодію з представниками різних політичних партій, громадських організацій. Він завжди відкритий для діалогу з різних питань актуальних для регіону.

Представники Громадської ради звернулися з листом до Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова з проханням врахувати думку громадськості про діяльність полковника Олега Школьного при прийнятті рішення щодо призначення кандидатури на посаду начальника обласного управління міліції Вінницької області.

У Вінниці вшанували сивочолих солдатів Перемоги (ФОТОРЕПОРТАЖ)

ГР — Tue, 06 May 2014 16:28:36 GMT

Сьогодні біля пам’ятника загиблим правоохоронцям у м. Вінниці відбувся мітинг-реквієм, присвячений пам’яті солдатів Другої Світової Війни.

Віддати данину загиблим і вшанувати подвиг живих героїв, які своїм життєвим подвигом врятували країну від ворога прийшли сьогодні представники влади, громадськості, керівництво УМВС, рядові правоохоронці. Серед інших, прийняли участь у заходах члени громадської ради при УМВСУ у Вінницькій області: голова - Семенов Євген Костянтинович, заступник голови - Окуленко Ігор Миколайович, члени - Бардин Михайло Богданович, Каракой Михайло Володимирович, Бондарчук Михайло Дмитрович

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто не повернувся з полів кровопролитних боїв, віддавши своє життя за честь і визволення нашої Вітчизни та вклонилися пам’яті у різні часи загиблих правоохоронців..

В перших рядах пройшли найпочесніші учасники зібрання – сивочолі солдати Перемоги.

Губернатор Вінниччини Анатолій Олійник, голова облради Сергій Свитко, начальник УМВС Олег Школьний звернулися зі словами вдячності до ветеранів за те, що пройшовши через пекло війни, вони відстояли країну.

Сьогодні, як ніколи подвиг наших дідів має стати прикладом для сьогоднішніх українців, які консолідуються перед загрозою втрати територіальної цілісності України, загрозою зовнішньої агресії.

Олег Школьний підкреслив, що міліція сьогодні робить усе залежне, аби зберегти в регіоні мир та спокій, патріотично налаштована та готова виконувати усі поставлені завдання по захисту безпеки людей.

Олег Школьний: "Вінницька міліція контролює ситуацію в регіоні та готова дати відсіч будь-яким зазіханням на безпеку громадян" (ФОТО)

ГР — Tue, 06 May 2014 16:19:20 GMT

Керівник міліції Вінниччини Олег Школьний зустрівся з представниками Громадської ради при УМВС. Присутні обговорили проблемні питання в роботі міліції, шляхи їх подолання та подальшу співпрацю з громадськими організаціями в умовах складної соціально-політичної ситуації в країні.

В ході обговорення проблемних питань в роботі міліції Вінниччини особлива увага була зосереджена на первинній військовій підготовці бійців новоствореного батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця».

- Перші 30 новобранців батальйону вже пройшли п’ятиденні курси з використання та застосування зброї, спробували свою стрілецьку майстерність у міліцейському тирі. Тепер на них чекають тренування з орієнтування на місцевості, практичне застосування зброї з ураження супротивника, а також відпрацювання тактичних дій під час перевірки автомобілів, підозрілих осіб на наявність зброї, небезпечних предметів та надання першої медичної допомоги. Для цього вже розгорнуто наметове містечко на 200 чоловік, - говорить Олег Школьний. – Крім гарної професійної та фізичної підготовки, важливою складовою успішної діяльності міліціонера є його психологічна підготовка. Довіра до свого командира, бойових товаришів, чітке розуміння наказу, який не викликає сумнівів – запорука успішності не лише бійця, але й усього підрозділу.

Сьогодні на території області, а особливо у її прикордонних районах тісно налагоджена взаємодія міліції, МНС-івців, прикордонників та членів громадських формувань. Дійсність змусила людей об’єднатися та зосередити зусилля на недопущення правопорушень з боку радикально налаштованих людей. На в’їздах в обласний центр у цілодобовому режимі працюють мобільні блок-пости, де працівники міліції несуть службу спільно з добровольцями різних громадських формувань.

Як зазначив Олег Школьний, психологічний стан вінницької міліції нормальний, колектив потужний та боєздатний, а головне – патріотичні настрої захистити правопорядок в регіоні, а за необхідності, і будь-які посягання на територіальну цілісність країни.

Професійність та довіра людей - основні критерії підбору кадрів в органи внутрішніх справ (ФОТО)

ГР — Sun, 06 Apr 2014 07:48:45 GMT

Громадська рада при УМВС делегувала до участі в роботі кадрової комісії УМВС у Вінницькій області двох своїх представників - шеф-редактора газети «Вінницькі реалії» Євгенія Семенова та громадського діяча Михайла Бардина, який очолює «Подільський центр прав людини».

Сучасні реалії вимагають впровадження нових підходів у проведенні кадрових змін в міліції за участі громадськості, врахуванні думки людей. Кадрова комісія принципово даватиме оцінку претендентам на посади в структурах органів внутрішніх справ. Крім компетентності, професійних якостей враховуватиметься думка та довіра людей до кандидата.

Крім того, в ході обговорення проблемних питань в роботі міліції Вінниччини було запропоновано кандидатуру голови Вінницької обласної молодіжної організації «Наше Поділля» Юрія Степанця для роботи у комісії з етики та службової дисципліни органів внутрішніх справ, а голову Вінницької обласної організації Спілки офіцерів України, заступника голови Громадської ради Ігоря Окуленка, кандидата психологічних наук – консультантом з питань психологічного супроводу працівників міліції, яким доводиться нести службу в непростих умовах .

Звернення Громадської ради при УМВС України у Вінницькій області

ГР — Sat, 22 Feb 2014 08:53:37 GMT

Вінниччина, як і вся Україна в жалобі. Гинуть наші брати. Застосування зброї у мирний час не виправдовує будь-яку агресію. Ми звертаємося до усіх формувань будь-якої підпорядкованості з вимогою припинити дії, які мають фатальні наслідки для життя та здоров’я людей. Навіть наказ начальника не вартий того, щоб обірвати чуже життя. Лише Богу дано вирішувати, кому жити, а не керівнику, не зважаючи на його посаду чи становище у суспільстві.

Не тільки словом, а й діями вінницька міліція показала приклад того, що вона з народом. Не гаслами, а ділом. Жодним чином правоохоронці не застосовували зброю чи так звані засоби захисту до учасників мирних зібрань. Саме так повинні вчиняти правоохоронці в Україні. Звертаємося до усіх співгромадян – на теренах держави не має бути місця насиллю, як з боку співробітників силових структур, так і учасників громадський акцій.

Ми вимагаємо невідкладно виконати Постанову Верховної Ради України від 20.02.2014 № 740-VІІ «Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей».

Звертаємось до начальника ГУ МВС України у Вінницькій області, правоохоронців та громадян Вінниччини.

З метою збереження громадянського миру закликаємо організувати взаємодію місцевих підрозділів МВС з формуваннями самооборони та охорони власності громадян, що створюються шляхом самоорганізації населення.

Громадська рада при УМВСУ у Вінницькій області:

Шеф редактор видання «Вінницькі Реалії»

Семенов Є.К.

Голова Вінницької обласної організації Спілки офіцерів України Окуленко І.М.

Голова Правління Подільського центру прав людини

Бардин М.Б.

Член Координаційної ради спілка молодіжних організацій Вінниччини Подолян Т.О.

Голова правління Вінницької обласної правозахисної організації «Джерело нації» Студілко А.В.

Голова спілки профспілки атестованих працівників міліції

Бондарчук М.Д.

Голова Вінницької обласної громадської організації

«Громадська студія» Тобілко А.А.

Голова правління громадської організації «Філософія серця»

Грига Ю.В.

Поліція з народом. Як Чехія реформувала правоохоронні органи

ГР — Thu, 13 Feb 2014 20:28:56 GMT

Олександр ПAГIРЯ

Український Тиждень №48, 29 листопада - 5 грудня 2013

Екс-міністр внутрішніх справ Чеської Республіки Ян Румл про досвід його країни в реформуванні правоохоронних органів

Криза довіри до органів правопорядку в нашій державі сягнула критичної межі. Це засвідчили не тільки червневі виступи жителів Врадіївки на Миколаївщині проти кричущого свавілля міліціонерів та інші громадські рухи, викликані зловживаннями у правоохоронній сфері, а й реакція громадян на спробу влади силою придушити протестний рух на підтримку євроінтеграції України. Тих, хто вірить, що міліція здатна захистити їхні права та свободи, лише 1%; ця цифра - серед найнижчих рівнів довіри до правоохоронних органів у світі. Очевидно, що реформування останніх у нашій країні така сама нагальна проблема, як і забезпечення незалежності суду та обмеження повноважень прокуратури. На цю тему Тиждень спілкувався з архітектором трансформації правоохоронних органів Чехії Яном Румлом.

У. Т.: У Чехословаччині після оксамитової революції 1989 року до влади прийшли представники опозиційної дисидентської еліти, тоді як в Україні біля керма опинилися колишні комуністи. Чому, на вашу думку, так сталося?

- По-перше, в нашій країні на 1989-й уже існувала структурована група дисидентів, яка у вирішальний момент перебрала владу. По-друге, після падіння комунізму було прийнято основні постулати демократії та правової держави, а відтак виник певний простір для дальшого реформування. Водночас ми спиралися на традиції Першої Чехословацької Республіки міжвоєнного періоду. Зокрема, Конституція, ухвалена нами в грудні 1992-го, цілком базувалася на Основному законі 1920 року. На момент дезінтеграції соціалістичного блоку в нас уже були чіткі уявлення про Першу ЧСР, тож ми могли спокійно використовувати її правові постулати. А Україна ще від 1920-х перебувала у складі Радянського Союзу, тож після його колапсу не могла спиратися на традиції власної національної державності.

У. Т.: Що послужило для вас стимулом пройти шлях від дисидента й журналіста до міністра внутрішніх справ Чехії?

- Ще за комуністів я для себе вирішив, що не хочу й не можу жити за такого режиму, і тому разом з однодумцями почав активно боротися проти тоталітаризму. Ясна річ, тиск влади й репресії правоохоронних органів були великими, однак я більш ніж переконаний, що людина, яка не готова йти на жертви заради свободи, нічого не досягне. 1989-й став у моєму житті переломним моментом, я зрозумів, що до керма в країні прийшла нова політична сила, настала свобода, і тому в перші роки існування демократичної Чехословаччини намагався всіляко сприяти розбудові нових інституцій.

У. Т.: На посаді міністра внутрішніх справ Чехії ви провели радикальну реформу правоохоронних органів, перетворивши їх із карально-репресивної машини на структуру європейського зразка. На яких засадах це відбувалося?

- Ці зміни ми здійснювали комплексно, в межах великих конституційних перетворень. Спочатку потрібно було створити міцні правові підвалини охорони прав людини в країні. Перед нами стояло основне завдання: відновити довіру громадян до правоохоронних органів, адже за комунізму суспільство повністю її втратило. Тоді виникло й питання, кого набирати на службу в поліцію та спецслужби: нових людей із демократичного табору, які нічого не тямлять у системі безпеки, чи старі кадри, які знаються на своїй справі, але сильно дискредитовані за часів тоталітаризму. Ми вирішили піти першим шляхом. Потім усю структуру правоохоронних органів потрібно було поставити під контроль, насамперед парламентський та публічний. Тож я дуже наполягав на тому, щоб у Чехії утвердилася свобода ЗМІ, аби громадяни дістали вільний доступ до інформації. Після цього нам довелося цілу низку підрозділів Міністерства внутрішніх справ трансформувати в цивільні й перетворити поліцію на аполітичний орган, аби політика ніяк не впливала на діяльність правоохоронних структур. У зв’язку з цим ми повністю змінили законодавчу базу, зокрема Кримінально-процесуальний кодекс, адже кардинальним чином змінився погляд на життя громадянина в державі.

Нам вдалося демілітаризувати багато сфер, що раніше належали до компетенції МВС. Зокрема, це стосується видачі віз, паспортів, водійських прав, нотаріальних документів, які перейшли до юрисдикції муніципалітетів. Було розформовано внутрішні війська, сили швидкого реагування, прикордонну охорону та політичну поліцію. Вся система поліції була децентралізована за регіонами, на загальнодержавному рівні залишилися тільки чотири підрозділи: боротьби з організованою злочинністю, фінансовими злочинами, наркоторгівлею та спеціальні служби.
Реформа правоохоронних органів була прямо пов’язана з реформою прокуратури та судів, чим займалися мої колеги з Міністерства юстиції. Насамперед ми змінили спосіб призначення суддів і гарантували їхню незалежність. Водночас прокуратура, яка за комуністичних часів була основним каральним органом, утратила частину повноважень і відтепер мала діяти в нових правових умовах. Якщо якась людина скоїла злочин, ми повинні були гарантувати їй усі права.

У. Т.: Як вдалося компенсувати нестачу фахового персоналу після створення правоохоронних органів фактично з нуля? Куди поділися старі кадри?

- Тут завдячуємо насамперед західним країнам, які організували багато семінарів та курсів для наших співробітників. У Чехію приїздили інструктори зі США, Великої Британії, Франції, Німеччини і проводили навчання з новими працівниками поліції, які мали замінити старий персонал. Звичайно, це зайняло певний час, але я вважаю, що ми обрали правильний шлях. Отож, коли в нашій країні, як і у всіх посткомуністичних, зросла злочинність, ми вже були до цього готові. Трохи гірша ситуація виявилася з економічними злочинами, бо їх розслідують дуже вузькопрофільні фахівці; тоді не мали змоги найняти їх, і навіть зараз у нас із цим певні проблеми.

Старі кадри залишили правоохоронні органи й пішли в приватне підприємництво або на пенсію за віком. Звичайно, багато з них зловживали своїм бізнесом, щоб розбагатіти й налагодити за "старими каналами" зв’язки з російськими фірмами, які зберігаються й нині. Але це вже справа нових спецслужб.

У. Т.: На порядку денному в Україні - реформа міліції, яка чисельністю своїх лав удвічі перевищує Збройні сили, виступаючи сьогодні інструментом захисту режиму Януковича, а не звичайних громадян. Що ви порадили б у реформуванні цієї сфери?

- Гадаю, схема реформ потрібна приблизно така сама, як у 1990-х роках у Чеській Республіці. У її основі - три базові речі: децентралізація, деполітизація та демілітаризація. Дуже важливо, щоб ці трансформації проводили демократи. Правоохоронним органам важливо усвідомити, що права людини є найголовнішими і що основне завдання силовиків - охороняти їх. Слід домогтися, щоб правоохоронці працювали на замовлення держави, а не політичних сил, які перебувають при владі. Водночас потрібно провести реформу юстиції, адже якщо немає відповідної правової бази, то змінити систему в міліції неможливо. А ще має бути гарантована свобода ЗМІ, щоб висвітлювати кричущі випадки в діяльності останньої.

У. Т.: На початку цього літа в Чехії спалахнув масштабний корупційний скандал, в епіцентрі якого опинився правоцентристський кабінет Петра Нечаса, що був змушений піти у відставку. Чому тривалий час чеські правоохоронні органи не перешкоджали тіньовим схемам в уряді?

- Свого часу прем’єр-міністр Петр Нечас здобув великий вплив на поліцію, розв’язавши їй руки, а згодом вона вже почала переслідувати його самого. Корупція - це наслідок кризи функціонування чеських політичних партій. Вони почали керуватись економічними мотивами, а відтак відбувалася приватизація публічного простору.

Однією із причин цієї кризи є закритість політичного класу, адже в нашій країні після падіння комунізму довгий час залишалась одна й та сама еліта, а до політичних партій не приходять нові люди, із яких сформувалася б наступна. Іншою причиною є малочисельність політсил у Чехії, які, на відміну від австрійських чи німецьких, не виробили демократичних механізмів ротації кадрів. Тому останнім часом успіх мають популістські партії на кшталт руху ANO мільярдера Андрея Бабіша, представники якого вважають, що "можуть правити всім світом".

Міліція з народом України чи ні? Позиція експерта.

ГР — Thu, 13 Feb 2014 19:27:29 GMT

Игорь Кириченко

Руководитель проекта по программе"Борьбы с коррупцией"Всеукраинского общественного Движения "Украинский выбор".Генерал-майор милиции, кандидат юридических наук, доцент, заслуженный работник образования Украины

Родился 25 мая 1952 р. в г. Киеве. В 1970–2003 гг. служба в Вооруженных силах и МВД.
В октябре 2003 г. уволен в отставку.
2003–2004 гг. – ректор Юридического института им. Святого Владимира (МАУП).
2004–2005 гг. – проректор по международным отношениям Национальной академии государственной налоговой службы Украины.
2009–2011 гг. – председатель всеукраинской общественной организации «Гражданский контроль».2009-по н.в.-заместитель председателя международной общественной организации"Союз генералов ОВД Украины".
Женат. Имеет дочь и двух внуков.

тел.: +38 067 224 1177, +38 096 229 3849
e-mail: kig52@list.ru

Втрутитись в дискусію, яка останнім часом точиться в суспільстві щодо оцінки діяльності на теренах України, мене спонукали події в ніч на 30 листопада 2013 року, що сталися на Майдані.

Нікого не звинувачуючи і не захищаючи, хочу зауважити, що подібні випадки і їх аналогічні наслідки неодноразово відбувалися в історії діяльності органів внутрішніх справ, але, судячи з наявних відеосюжетів з місця події, кількість фактів перевищення своїх повноважень, застосування надмірної сили, грубого порушення статутних і нормативних положень із застосування спецвиробів і так званої «зачистки» бійцями «Беркуту», перевищила всі попередні.

Як кадровий офіцер вищого керівного складу органів внутрішніх справ (маю спеціальну фахову освіту) з більш ніж 30-річним стажем роботи я третину своєї служби відповідав за підготовку і навчання працівників міліції, в тому числі і спецпідрозділів України, тому можу відповідально стверджувати, що якби підрозділ «Беркут» дотримувався нормативних вимог при проведенні таких заходів, то випадків травмування людей взагалі можна було б уникнути.

Але сталося те, що сталося, і за це, напевно, треба буде відповісти тим посадовцям, хто проводив інструктажі особового складу спеціального підрозділу і давав установку на можливі варіанти розвитку подій. До слова, слід підкреслити, що статтю 60 Конституції України ніхто не відміняв, а вона доречно регламентує, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Не вважаю за потрібне коментувати причини такого безглуздого, з точки зору охорони громадського порядку, дійства, тому що кричущі наслідки ми бачимо на Майдані, і, щоб сьогодні не казали «політикани» різних мастей, можна зробити єдиний логічний висновок: міліція як інституція, що повинна захищати правопорядок, стала в черговий раз заручницею і водночас складовою частиною у складній грі політичних кіл.

Історія сучасної України знає багато випадків, коли в «політичних кульбітах» використовували правоохоронні та судові органи, прокуратуру, СБУ, податкову міліцію й МВС. Можна згадати недавні часи політичних призначень на посади керівників МВС і СБУ з числа «майданних ватажків», «стратегів сільського господарства», «професійних революціонерів», бізнесменів-олігархів та інших персонажів політичної тусовки, які забували після призначення, що держава віддавала їм в управління не просто «збройний орган», а дуже складні високопрофесійні правоохоронні структури, які повинні, в першу чергу, забезпечити охорону громадського порядку в державі, спроможні вести ефективну боротьбу зі злочинністю в будь-яких її проявах, гарантувати захист життя, здоров’я і майна громадян і врешті-решт державну безпеку в усіх соціальних сферах.

Результатом таких недолугих політичних призначень стала професійно недоцільна, а в деяких випадках тотальна хаотична ротація кадрів керівників усіх рівнів на місцях, а це спричинило відтік професійно підготовлених працівників з великим фаховим досвідом. Низький рівень матеріально-технічного забезпечення й заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму, а бувало й нижче, відсутність соціально значущих матеріальних стимулів і пільг (безоплатне житло, медичне страхування працівників і членів їхніх сімей тощо) призвели до руйнації професійного ядра міліції. Не кажучи вже про морально-психологічний стан особового складу правоохоронців, які виконували свої функції, перебуваючи постійно під тиском соціально-політичних факторів, а в деяких ситуаціях опинялися в стані безправних виконавців в обставинах, коли зі зміною політичної влади в країні змінювались і пріоритети правоохоронної діяльності.

Повертаючись до питання, кому служить міліція України, можна звернутися до тексту Закону України «Про міліцію», де в основних завданнях задекларовано, що в міліції головним завданням є «…забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів», але всі разом ці чинники були порушені одним ударом гумового кийка на Майдані.

Можна спитати: «А навіщо тоді гумові кийки?» Відповідь знаходиться у ст.ст. 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію», де цей штатний виріб (ПР-90, ПГ-М, пластиковий кийок «Тонфу») віднесено до категорії спеціальних засобів, які знаходяться на озброєнні підрозділів охорони громадського порядку, до яких належать і спецпризначенці «Беркут», і повинні використовуватися при:

- «самозахисту (працівників міліції) від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю і здоров’ю»;

- «для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку»;

- «для припинення опору працівникові міліції…».

Як свідчать факти, жодна з цих підстав у тій ситуації на Майдані у повному обсязі не була дотримана, і, головне, умови, за яких спецзасоби були застосовані, теж не витримують будь-якої критики, тому що в ст.14 п.7 Закону України «Про міліцію» чітко зазначено, що вид спецзасобу (у цьому випадку гумові кийки), час початку (була ніч) та інтенсивність його застосування (це ключова обставина) визначається (Ким це було визначено?) з урахуванням обставин, що склалися (Хто давав оцінку обставинам?), характеру правопорушення (Хто визначав характер і рівень безпеки правопорушення?) і особа правопорушника (особи відомі – студенти віком 17–20 років, фактично це неповнолітні, журналісти і літні люди, які відпочивали у наметах).

Таким чином, можна категорично підтвердити, що факт надмірного й необгрунтованого застосування спецзасобів і фізичної сили мав місце. Напевно, слідча комісія здатна ретельно розібратися за всіма пунктами порушення і фактами тих подій, але знову, як водиться, є підозра, що знайдуть якогось керівника середньої ланки й призначать його «цапом-відбувайлом», а також кількох хлопців-спецпризначенців, а ті політикани, які довели людей до такого стану, і ті, хто визначив «інтенсивність застосування сили», залишаться осторонь.

Чи можна було всього цього уникнути? Вочевидь, можна, якщо б «панове-провокатори-євроінтегратори» не підбурювали й не використали громадян як засіб своїх політичних інтриг, а правоохоронці мали більш високий ступінь психологічної витривалості, суворо дотримувалися вимог чинного законодавства та існуючих інструкцій, які регламентують порядок і практичне застосування спецпідрозділу міліції.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що чинне законодавство, а саме – Закон України «Про міліцію», як виявилося, не здатне в повному обсязі забезпечити чітку регламентацію дій спецпідрозділів міліції в екстремальних ситуаціях, не гарантує захист основних прав і свобод (ст.ст. 27, 28, 34, 39 Конституції України), коли кожний громадянин України має право на життя й право захищати своє здоров’я від протиправних посягань, має право на повагу до його гідності, коли кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань та на мирні збори й мітинги і демонстрації.

З іншого боку, демонстранти інколи можуть перетнути межу між законними й незаконними діями або діяти умисно під впливом з боку «підбурювачів-політиканів», які як політичні провокатори спонукають демонстрантів до порушення закону, до відвертої непокори вимогам влади, усвідомлюючи, що вони самі залишаються недоторканними.

У такому випадку, демонстранти, дослухаючись до закликів таких горе-лідерів, провокують підрозділи правопорядку до силових дій, у процесі котрих можуть виникати ситуації застосування надмірної сили окремими правоохоронцями, які знаходились у стані постійного стресу, або спонтанного виникнення «ексцесу виконавця», що в кінцевому варіанті й сталося на Майдані.

Виникає логічне питання, що треба робити, щоб унеможливити такі трагічні випадки у подальшому? Практика вирішення аналогічних проблем у розвинених країнах світу показує, що ризики в цьому питанні зведені до мінімуму там, де чинне законодавство з урегулювання норм застосування спеціальних підрозділів правопорядку і поведінки особового складу приведені до стандартів демократичного суспільства. Основою регулювання норм щодо можливості застосування спецзасобів або зброї мають бути конституційні норми, де захист права і свободи громадян превалює над відомчими правилами і настановами.

Можна з упевненістю сказати, що чинний Закон України «Про міліцію» морально застарів у цілому і підлягає заміні на новий, модернізований, з урахуванням вимог нинішнього демократичного суспільства.

Серед громади давно точиться дискусія з приводу, як треба називати сучасні органи правопорядку – «міліція чи поліція», але ця дискусія має місце тільки на теренах країн колишнього Радянського Союзу в Україні і Білорусі, бо тільки в них залишились у всьому світі органи внутрішніх справ з назвою «міліція».

Зрозуміло, що назва «міліція» виникла внаслідок «революційної доцільності» і на противагу назві «поліція», що існувала в Російській імперії, хоча в усьому цивілізованому світі домінує назва «поліція». Ця правоохоронна інституція в більшості розвинених країн користується повагою і авторитетом серед громадян, тому що закони, які регламентують їх діяльність, з легкістю не порушуються.

Враховуючи зазначене вище, можна констатувати, що виникає нагальна необхідність у прийнятті нового – по суті й формі – Закону України «Про поліцію», який, у свою чергу, був би суттєво відмінним від чинного Закону України «Про міліцію».

Такий проект-концепт вже розробляється експертами «Українського вибору» й після відповідного опрацювання постатейно вченими-фахівцями може бути внесений на розгляд суспільства, а потім і Верховної Ради України.

Головним здобутком цього проекту Закону, на наш погляд, є те, що всі його норми повинні базуватися на конституційних засадах, де чуйність і відвертість в роботі є найважливішими чинниками. Водночас у проекті Закону повинні бути зазначені норми поведінки працівника поліції, за межі яких він не має права виходити за будь-яких обставин і критичних ситуацій. Також у проекті Закону буде передбачено чітку деталізовану регламентацію, що виключає подвійне тлумачення підстав до заборони застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, а це на сьогодні є одним з найактуальніших питань у нашому політизованому суспільстві.

І насамкінець, у проекті Закону буде передбачений дієвий адміністративний контроль і нагляд прокуратури за діяльністю поліції, а також запровадження систематичного громадського контролю.

На думку «Українського вибору», з прийняттям такого Закону і безумовного виконання його вимог усіма суб’єктами правоохоронної діяльності повинні суттєво покращитися організація й управління в органах внутрішніх справ, зменшитися кількість правопорушень з боку особового складу і, як результат, підвищитися довіра громадян до спроможності правоохоронної системи захистити їхні конституційні права й свободи, але це може статися за однієї умови, якщо влада й сама правоохоронна система забажають кардинальних змін.

За матеріалами преси: http://vybor.ua/article/Silovye_struktury/miliciya-z-narodom-ukrayini-chi-ni.html

http://vybor.ua/authors/6363.html