Вівторок, 19.09.2017, 19:04
Громадська Рада при УМВС України у Вінницькій області
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Мы будемо щиро Вам вдячні, якщо Ви встановите нашу кнопку в себе на сайті:

Громадська Рада при УМВС України у Вінницькій області


Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання






Архів записів
 
Головна » 2014 » Лютий » 13 » Міліція з народом України чи ні? Позиція експерта.
22:27
Міліція з народом України чи ні? Позиція експерта.

Игорь Кириченко

Руководитель проекта по программе"Борьбы с коррупцией"Всеукраинского общественного Движения "Украинский выбор".Генерал-майор милиции, кандидат юридических наук, доцент, заслуженный работник образования Украины

Родился 25 мая 1952 р. в г. Киеве. В 1970–2003 гг. служба в Вооруженных силах и МВД.
В октябре 2003 г. уволен в отставку.
2003–2004 гг. – ректор Юридического института им. Святого Владимира (МАУП).
2004–2005 гг. – проректор по международным отношениям Национальной академии государственной налоговой службы Украины.
2009–2011 гг. – председатель всеукраинской общественной организации «Гражданский контроль».2009-по н.в.-заместитель председателя международной общественной организации"Союз генералов ОВД Украины".
Женат. Имеет дочь и двух внуков.

тел.: +38 067 224 1177, +38 096 229 3849
e-mail: kig52@list.ru


Міліція з народом України чи ні?

Втрутитись в дискусію, яка останнім часом точиться в суспільстві щодо оцінки діяльності на теренах  України, мене спонукали події в ніч на 30 листопада 2013 року, що сталися на Майдані.

Нікого не звинувачуючи і не захищаючи, хочу зауважити, що подібні випадки і їх аналогічні наслідки неодноразово відбувалися в історії діяльності органів внутрішніх справ, але, судячи з наявних відеосюжетів з місця події, кількість фактів перевищення своїх повноважень, застосування надмірної сили, грубого порушення статутних і нормативних положень із застосування спецвиробів і так званої «зачистки» бійцями «Беркуту», перевищила всі попередні.

Як кадровий офіцер вищого керівного складу органів внутрішніх справ (маю спеціальну фахову освіту) з  більш ніж 30-річним стажем роботи я третину своєї служби відповідав за підготовку і навчання працівників міліції, в тому числі і спецпідрозділів України, тому можу відповідально стверджувати, що якби підрозділ «Беркут» дотримувався нормативних вимог при проведенні таких заходів, то випадків травмування людей взагалі можна було б уникнути.

Але сталося те, що сталося, і за це, напевно, треба буде відповісти тим посадовцям, хто проводив інструктажі особового складу спеціального підрозділу і давав установку на можливі варіанти розвитку подій. До слова, слід підкреслити, що статтю 60 Конституції України ніхто не відміняв, а вона доречно регламентує, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Не вважаю за потрібне коментувати причини такого безглуздого, з точки зору охорони громадського порядку, дійства, тому що кричущі наслідки ми бачимо на Майдані, і, щоб сьогодні не казали «політикани» різних мастей, можна зробити єдиний логічний висновок: міліція як інституція, що повинна захищати правопорядок, стала в черговий раз заручницею і водночас складовою частиною  у складній грі політичних кіл.

Історія сучасної України знає багато випадків, коли в «політичних кульбітах» використовували правоохоронні та судові органи, прокуратуру, СБУ, податкову міліцію й МВС. Можна згадати недавні часи політичних призначень на посади керівників МВС і СБУ з числа «майданних ватажків», «стратегів сільського господарства», «професійних революціонерів», бізнесменів-олігархів та інших персонажів політичної тусовки, які забували після призначення, що держава віддавала їм в управління не просто «збройний орган», а дуже складні високопрофесійні правоохоронні структури, які повинні, в першу чергу, забезпечити охорону громадського порядку в державі, спроможні вести ефективну боротьбу зі злочинністю в будь-яких її проявах, гарантувати захист життя, здоров’я і майна громадян і врешті-решт державну безпеку в усіх соціальних сферах.

Результатом таких недолугих політичних призначень стала професійно недоцільна, а в деяких випадках  тотальна хаотична ротація кадрів керівників усіх рівнів на місцях, а це спричинило відтік професійно підготовлених працівників з великим фаховим досвідом. Низький рівень матеріально-технічного забезпечення й заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму, а бувало й нижче, відсутність соціально значущих матеріальних стимулів і пільг (безоплатне житло, медичне страхування працівників і членів їхніх сімей тощо) призвели до руйнації професійного ядра міліції. Не кажучи вже про морально-психологічний стан особового складу правоохоронців, які виконували свої функції, перебуваючи постійно під тиском соціально-політичних факторів, а в деяких ситуаціях опинялися в стані безправних виконавців в обставинах, коли зі зміною політичної влади в країні змінювались і пріоритети правоохоронної діяльності.

Повертаючись до питання, кому служить міліція України, можна звернутися до тексту Закону України «Про міліцію», де в основних завданнях задекларовано, що в міліції головним завданням є «…забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів», але всі разом ці чинники були порушені одним ударом гумового кийка на Майдані.

Можна спитати: «А навіщо тоді гумові кийки?» Відповідь знаходиться у ст.ст. 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію», де цей штатний виріб (ПР-90, ПГ-М, пластиковий кийок «Тонфу») віднесено до категорії спеціальних засобів, які знаходяться на озброєнні підрозділів охорони громадського порядку, до яких належать і спецпризначенці «Беркут», і повинні використовуватися при:

- «самозахисту (працівників міліції) від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю і здоров’ю»;

 - «для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку»;

- «для припинення опору працівникові міліції…».

Як свідчать факти, жодна з цих підстав у тій ситуації на Майдані у повному обсязі не була дотримана, і, головне, умови, за яких спецзасоби були застосовані, теж не витримують будь-якої критики, тому що в ст.14  п.7 Закону України «Про міліцію» чітко зазначено, що вид спецзасобу (у цьому випадку гумові кийки), час початку (була ніч) та інтенсивність його застосування (це ключова обставина) визначається (Ким це було визначено?) з урахуванням обставин, що склалися (Хто давав оцінку обставинам?), характеру правопорушення (Хто визначав характер і рівень безпеки правопорушення?) і особа правопорушника (особи відомі – студенти віком 17–20 років, фактично це неповнолітні, журналісти і літні люди, які відпочивали у наметах).

Таким чином, можна категорично підтвердити, що факт надмірного й необгрунтованого застосування спецзасобів і фізичної сили мав місце. Напевно, слідча комісія здатна ретельно розібратися за всіма пунктами порушення і фактами тих подій, але знову, як водиться, є підозра, що знайдуть якогось керівника середньої ланки й призначать його «цапом-відбувайлом», а також кількох хлопців-спецпризначенців, а ті політикани, які довели людей до такого стану, і ті, хто визначив «інтенсивність застосування сили», залишаться осторонь.

Чи можна було всього цього уникнути? Вочевидь, можна, якщо б «панове-провокатори-євроінтегратори» не підбурювали й не використали громадян як засіб своїх політичних інтриг, а правоохоронці мали  більш високий ступінь психологічної витривалості, суворо дотримувалися вимог чинного законодавства та існуючих інструкцій, які регламентують порядок і практичне застосування спецпідрозділу міліції.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що чинне законодавство, а саме – Закон України «Про міліцію», як виявилося, не здатне в повному обсязі забезпечити чітку регламентацію дій спецпідрозділів міліції в екстремальних ситуаціях, не гарантує захист основних прав і свобод (ст.ст. 27, 28, 34, 39 Конституції України), коли кожний громадянин України має право на життя й право захищати своє здоров’я від протиправних посягань, має право на повагу до його гідності, коли кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань та на мирні збори й мітинги і демонстрації.

З іншого боку, демонстранти інколи можуть перетнути межу між законними й незаконними діями або діяти умисно під впливом з боку «підбурювачів-політиканів», які як політичні провокатори спонукають демонстрантів до порушення закону, до відвертої непокори вимогам влади, усвідомлюючи, що вони самі залишаються недоторканними.

У такому випадку, демонстранти, дослухаючись до закликів таких горе-лідерів, провокують підрозділи правопорядку до силових дій, у процесі котрих можуть виникати ситуації застосування надмірної сили окремими правоохоронцями, які знаходились у стані постійного стресу, або спонтанного виникнення «ексцесу виконавця», що в кінцевому варіанті й сталося на Майдані.

Виникає логічне питання, що треба робити, щоб унеможливити такі трагічні випадки у подальшому? Практика вирішення аналогічних проблем у розвинених країнах світу показує, що ризики в цьому питанні зведені до мінімуму там, де чинне законодавство з урегулювання норм застосування спеціальних підрозділів правопорядку і поведінки особового складу приведені до стандартів демократичного суспільства. Основою регулювання норм щодо можливості застосування спецзасобів або зброї мають бути конституційні норми, де захист права і свободи громадян превалює над відомчими правилами і настановами.

Можна з упевненістю сказати, що чинний Закон України «Про міліцію» морально застарів у цілому і підлягає заміні на новий, модернізований, з урахуванням вимог нинішнього демократичного суспільства.

Серед громади давно точиться дискусія з приводу, як треба називати сучасні  органи правопорядку – «міліція чи поліція», але ця дискусія має місце тільки на теренах країн колишнього Радянського Союзу в Україні і Білорусі, бо тільки в них залишились у всьому світі органи внутрішніх справ з назвою «міліція».

Зрозуміло, що назва «міліція»  виникла внаслідок «революційної доцільності» і на противагу назві «поліція», що існувала в Російській імперії, хоча в усьому цивілізованому світі домінує назва «поліція». Ця правоохоронна інституція в більшості розвинених країн користується повагою і авторитетом серед громадян, тому що закони, які регламентують їх діяльність, з легкістю не порушуються.

Враховуючи зазначене вище, можна констатувати, що виникає  нагальна необхідність у прийнятті нового – по суті й формі – Закону України «Про поліцію», який, у свою чергу, був би суттєво відмінним від чинного Закону України «Про міліцію».

Такий  проект-концепт вже розробляється  експертами  «Українського вибору» й після відповідного опрацювання постатейно вченими-фахівцями може бути внесений на розгляд суспільства, а потім і Верховної Ради України. 

Головним здобутком цього проекту Закону, на наш погляд, є те, що всі його норми повинні базуватися на конституційних засадах, де чуйність і відвертість в роботі є найважливішими чинниками. Водночас у проекті Закону повинні бути зазначені норми поведінки працівника поліції, за межі яких він не має права виходити за будь-яких обставин і критичних ситуацій. Також у проекті Закону буде передбачено чітку деталізовану регламентацію, що  виключає подвійне тлумачення підстав до заборони застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, а це на сьогодні є одним з найактуальніших питань у нашому політизованому суспільстві.

І насамкінець, у проекті Закону буде  передбачений дієвий адміністративний контроль і нагляд прокуратури за діяльністю поліції, а також запровадження систематичного громадського контролю.

На думку «Українського вибору», з прийняттям такого Закону і безумовного виконання його вимог усіма суб’єктами правоохоронної діяльності повинні суттєво покращитися організація й управління в органах внутрішніх справ, зменшитися кількість правопорушень з боку особового складу і, як результат, підвищитися довіра громадян до спроможності правоохоронної системи захистити їхні конституційні права й свободи, але це може статися за однієї умови, якщо влада й сама правоохоронна система забажають кардинальних змін.

За матеріалами преси: http://vybor.ua/article/Silovye_struktury/miliciya-z-narodom-ukrayini-chi-ni.html

http://vybor.ua/authors/6363.html

Переглядів: 362 | Додав: ГР
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright grumvsuvo.at.ua © 2017
Друзі сайту










Створити безкоштовний сайт на uCoz